Еміграція українців

Хвиля трудової міграції в Україні, коли люди почали їхати в багатші країни в пошуках заробітку, піднялася у 90-х. Нині нарешті настає час, коли інвестори починають відкривати свої великі підприємства в нас. Але еміграція з країни не зменшується, а, навпаки, зростає. Українці вже їдуть за кордон не тільки за грішми, а й за кращим рівнем життя.

 Достеменної інформації, скільки наших співвітчизників живе і працює за кордоном, нині немає. У МЗС називають приблизно цифру – 5 мільйонів трудових мігрантів. Але реальні масштаби заробітчанства можуть бути більшими. Дві третини українців працюють в інших країнах нелегально.

 Рекордна кількість українців, згідно з заявами урядовців, виїхала за кордон минулого року – більше одного мільйона.

 Вважати, що тенденція до виїзду за кордон зростатиме і далі, нині є усі підстави. Як показують соціологічні дослідження, 33% українців уже цікавилися можливостями працевлаштування за кордоном. 64% опитаних зізналися, думають про еміграцію з надією отримати кращі умови для життя. Бажання забезпечити краще майбутнє для дітей як причину переїзду в іншу країну називали 34%, відсутність достойної роботи в Україні – 23%, бажання отримати кращу освіту – 12%.

 Найчастіше з України їдуть працювати до Польщі, Італії та Чехії. У цьому переліку також і Росія, але війна на Донбасі та євроінтеграція за останні роки суттєво переорієнтували українських мігрантів на країни Європейського Союзу. За даними Євростату, у 2013-му вперше оформили дозвіл на перебування в країнах ЄС 236 тис. українців, у 2015-му – вже 493 тис., а протягом 2016-го – 589 тис.

 Головною причиною, через яку українці продовжують їхати і на заробітки, і на постійне проживання за кордон, є різниця в оплаті праці. Якщо в Україні середня зарплата на рівні ?250, то у Польщі ?750, в Чехії – ?870, Італії – ?1760, Німеччині – ?2300, Ірландії – ?2500. З огляду на це, зростання середньої зарплатні до 10 тис. грн, яке обіцяє уряд, для заробітчан не стане аргументом, щоб працювати вдома.

 Якщо аналізувати попередні роки, то дедалі більше виїжджають люди, які мають вищу кваліфікацію, які мали б приносити більше користі тут. І це відбувається досить інтенсивно.

Це не лише українська проблема, а на глобальному тренді – мешканці багатих країн мігрують до більш розвинених. Зокрема, поляки масово їдуть до Великобританії та Німеччини. Мотивація в них така сама, як і в українських заробітчан: чим більше розвинена країна, тим вищі в ній зарплати. Більш тривожним знаком для України є настрої серед молодих людей. Найбільше серед тих, хто має бажання переїхати на постійне місце проживання до іншої країни, молоді – 54%.

 Переважна більшість молодих людей готові виїхати хоч зараз. Це означає, що на батьківщині вони себе не бачать. Сьогодні для молоді зарплата в 4 тис. грн не дозволяє не те, що жити, а взагалі почуватися людиною. За ці кошти сьогодні не можна ані квартиру зняти, ані заплатити комунальні платежі, ні, тим паче, вдягтися. Треба дивитися правді в очі – для молодої людини, яка закінчила університет і входить у самостійне життя, а найчастіше вчилася в іншому місті, зарплата, яку пропонують в Україні – 4-7 тис. грн – це в принципі навіть не фізіологічна норма. Це просто знущання над людською психологією.

 Окремою тенденцією є виїзд українців до Польщі. В останні роки на тлі зростання економіки сусідньої держави та спрощення перетину кордону через введення безвізового режиму з країнами ЄС, потік українців до Польщі зріс. Польща і сама заохочує трудову міграцію з України, дозволяючи українцям влаштовуватися на сезонну роботу лише за біометричним паспортом. Поляки також охоче відкривають українцям робочі візи: у 2016-му видали близько 1 млн віз і ще стільки ж у 2017-му. Цю ситуацію Варшава використовує не лише для заміщення власного населення, яке також масово їде в інші країни, а й з дипломатичною метою: називаючи українських заробітчан біженцями, Польща має можливість не пускати до себе реальних біженців із Сирії.

 У них населення масово виїжджає. Поляків за кордоном не менше, ніж нас. Тому пропозиції, які йтимуть від цих країн, будуть дедалі кращими, а ставлення – гіршим, через національне питання. Східна Європа, яка є донором для Західної, просто втрачає людський ресурс. Нині в деяких місцевостях у наших східних сусідів вже не вистачає молоді, тому вони будуть намагатися будь-якими способами заманювати людей. У Польщі вже вивіски є польською, англійською та українською мовами. Там готуються до притоку великої кількості українців. І цей процес дуже швидко набирає обертів.

 Як і раніше, українці виконують у Польщі просту, некваліфіковану фізичну роботу. За останнім соцдослідженням, 34% наших заробітчан працювали у Польщі на сільськогосподарських роботах, 32% – на будівництві чи ремонтних роботах, 8% виконували роботу по дому, 7% – працювали у ресторанному бізнесі, 5% – у готелях, 4% – доглядали за особами похилого віку та інвалідами, іншими видами діяльності займалися 3%, працювали у сфері послуг менше 3% опитаних. Як відзначають творці дослідження, що вищий рівень освіти, то частіше заробітчани знаходили роботу не пов’язану із сільським господарством або ж будівництвом.

 63% опитаних українських заробітчан вказали, що знову планують повернутись до Польщі на роботу. 19% було важко дати відповідь, стільки ж заявили, що не планують повертатись. В основному планують повернутись до Польщі ті, хто там був більше трьох разів.

 Кадровий голод на ринку праці в Україні вже є і це попри те, що останніми роками в Україні почали відкривати іноземні підприємства, де рівень зарплатні вищий, аніж на українських. На Львівщині нових виробництв і заводів з’явилося чи не найбільше, але навіть у порівнянні з 2017-м роком, потреба у кадрах суттєво зросла.

 Щодо заводів з іноземними інвестиціями, то на початок робітникам тут пропонують 5-6 тис. грн, але після 2-3 місяців роботи платню обіцяють підвищувати до 10-12 тис. грн. Це ледь дотягує ?380. Тож зрозуміло, чому українці воліють працювати на заводах цих підприємств у інших країнах.

 Оптимісти у цій ситуації вказують на позитивний ефект від міграції – зароблені на чужині гроші українці все ж витрачають на батьківщині, чим неабияк підтримують українську економіку. За даними НБУ, у 1996-му заробітчани переказали в Україну $350 млн, у 2010-му ця сума перевищила $3 млрд, у 2015-му наблизилася до $6 млрд. Цифру за 2016 рік експерти оцінюють у $7 млрд.

 Тим часом, аналізуючи економічну ситуацію в Україні 2018 рік встановить новий рекорд трудової міграції. Цьогоріч на заробітки виїдуть на 35% більше людей, аніж торік.

11.10.2018

 Бібліотека ХУУП

 Інформаційно-бібліографічний відділ