Правила
екологічного споживання
Сучасне
суспільство наблизилося до важливого етапу, коли необхідний перехід від епохи
доекологічної до епохи екологічної. Існування нашої цивілізації, її подальша
доля цілковито залежать від того, наскільки й як скоро стануть «екологічними»
наші свідомість, поведінка, культура. Настав час об'єднати моральність і логіку
мислення для збереження людини та її «дому» — біосфери. Це може увінчатись
успіхом лише за умови найширших екологічних виховання та освіти з новими підходами,
на базі нової системи освіти, що потребує активного долучення до
соціально-екологічних знань.
Перетворенням
має бути охоплена вся емоційна сфера людини, в кожної особистості повинно
сформуватися почуття високої відповідальності перед живим світом сьогодення й
майбутнього. Треба розвивати нові глобально-політичні, правові та економічні
механізми управління активністю людства. Подальший розвиток цивілізації має
відбуватися з додержанням правила соціально-екологічної рівноваги (за М. Ф.
Реймерсом): суспільство розвивається доти й остільки, доки й оскільки зберігає
рівновагу між своїм тиском на середовище та відновленням цього середовища —
природним і штучним.
Нині
фактично відбувається всесвітня гуманітарно-екологічна революція, яка замінила
науково-технічну революцію (умовно — 1960—1990 рр.), що прийшла свого часу на
зміну революції промисловій (умовно 1820—1960 рр.). Сьогодні економічний
розвиток може бути успішним лише за врахування екологічних обмежень. Раніше ж
єдиним критерієм розвитку вважався економічний прибуток. Крім того, релігія,
звичаї, законодавство визначали й диктували правила поведінки людей усередині
суспільства й стосовно природи. Ці правила сформувалися на підставі уявлень про
особливе становище людини, її вседозволеність у природному середовищі
(якнайширше розселення, неконтрольоване розмноження, необмежене споживання
природних ресурсів). Життя показало, що недотримання екологічних обмежень
призводить до непомірних витрат на реанімацію й штучне відтворення понівеченої
або загубленої природи. Та сповна відновити природно-ресурсний потенціал
людство вже неспроможне. Починаються конкуренція, боротьба націй, народів і
релігій за життєвий простір, природні ресурси, ринки збуту. Точиться боротьба й
за шляхи розвитку. В Європі переміг західний християнський вибір вільного ринку
та римського права. В Азії ж обстановка щодо цього залишається досить
напруженою. Як зауважує М. Ф. Реймерс, для вирішення проблеми необхідні глибока
перебудова культури й моралі, а також зміна міжнародного права, формування
глобальних соціоекологічних взаємозв'язків і правил, нових законів культурного
управління розвитком людства. Ці закони мають створюватися на глибоких знаннях
взаємодій між суспільством і природою, суспільством і людиною, між різними
соціальними, релігійними та етнічними групами людей, різними культурами.
В
історії багато прикладів того, як в окремих регіонах ресурсно-екологічна криза
переростала в соціально-економічну й політичну. Нині людство стоїть на порозі
чергової кризи, та вже не регіональної, а глобальної ресурсно-екологічної,
здатної викикати набагато тяжчі для людини й біосфери наслідки, ніж попередні
(такі, наприклад, як крах цивілізації Майя, цивілізацій Центральної й Середньої
Азії). Для людини настав час управляти не природою, собою, своїми потребами,
звичками, правилами поведінки.
1. Білявський Г.О. Основи загальної
екології. — К., 2006 — 156 с.
2. Джигерей В. С. Екологія та
охорона навколишнього природного середовища. — К.: «Знання», 2002.-203 с.
3. Ганна Васюкова, Олександра
Грошева. Екологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К. :
Кондор, 2009. — 524 с.
25.05.2016
Бібліотека
ХУУП
Інформаційно – бібліографічний відділ |