Розділ 1. Поняття та головні складові правової культури юриста.

Розділ 2. Робота над правовою культурою юриста.

Розділ 3. Політична культура юриста.

Розділ 4. Етична і естетична культури. 

Висновок.

Список використаної літератури

Розділ 1. Поняття та головні складові правової культури юриста.

     Правова культура професійної групи або професійна правова культура — одна із форм правової культури суспільства, прита­манна тій спільності людей, що професійно займаються юридич­ною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підго­товки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є слу­жбовими особами і носіями службової правової культури. Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.  

     Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.            

     Професійна культура юриста припускає:

• знання законодавства і можливостей юридичної науки;
• переконаність у необхідності і соціальній корисності зако­нів і підзаконних актів;
• уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

     Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов’язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції. Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює й особливості правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів і т.д.). Причому рівень професійної культури, наприклад, співробітників міліції, є різним. Відмінності спостерігаються в правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів різних підрозділів міліції: кримінальної, громадської безпеки, транспортної, державної автомобільної інспекції, охорони, спеціальної міліції.                  

     Професійна культура працівників автомобільної інспекції відрі­зняється від аналогічної культури співробітників підрозділу кри­мінальної міліції і т.д. Тут проявляється загальна закономірність: рівень професійної культури співробітників міліції, як правило, тим вище, чим ближче вони до діяльності, здійснюваної у сфері права. Правова культура повинна характеризуватися більшою зрілістю і професіоналізмом.

Виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що в реальному житті вони тісно взаємозалежні: правова культура як соціальне явище єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи); вона с умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Розділ 2. Робота над правової культурою юриста

     У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури.

     Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної зрілості є загострене почуття справедливості. Для юриста це, насамперед, означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і до таких, які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно й ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості. Зробити це - його професійний і громадянський обов'язок. Всупереч відомому прислів'ю "Людині властиво помилятися", юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки - втрата волі, здоров'я і навіть життя.

     Професійне мислення юриста має базуватися на виключно високій нормативній культурі, яка виражається у непохитній переконаності у непорушності, органічній єдності букви і духу закону, вірі у кінцеву непереборність ідей права і справедливості. Професійне мислення юриста включає в себе такі важливі складові елементи, як універсалізм і ерудованість. Справжнім професіоналом може стати лише людина з високим інтелектом, стійкими психологічними якостями.

     Юриста-професіонала відрізняють від інших людей глибокі знання права, які умовно можна поділити на такі види: а) фундаментальні, що дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права, охоплюють усі важливі юридичні поняття і категорії; б) спеціалізовані - конкретні юридичні знання, що використовуються для потреб різних видів юридичної діяльності: складання юридичних документів, виконання відповідних дій і операцій, застосування певних засобів та певної методики в процесі розв'язання юридичних справ.

Таким чином, юрист - це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.         Для загальної характеристики професії юриста необхідно визначити ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від інших професій. В попередньому матеріалі ми вже відмічали, що юридична діяльність багато в чому за своїми ознаками відповідає вимогам організаційно-управлінської, творчої роботи. При цьому юридичну професію можна охарактеризувати такими рисами:

1. Масовість юридичної професії. Юридичну роботу здійснюють на сьогоднішній день тисячі уповноважених на те спеціалістів (прокурори, адвокати, судді, слідчі), які виконують значну кількість юридичне значущих дій, вирішують щоденно десятки та сотні тисяч юридичних справ. Це не просто величезна армія спеціалістів, це окрема сфера соціальної діяльності, в якій вирішуються життєво важливі інтереси, задовольняються потреби.
2. Елітність. З іншої точки зору, юридичну роботу виконують не всі, хто бажає, а лише уповноважені особи, які володіють відповідними знаннями та навичками. Враховуючи недостатню кількість в нашій країні кваліфікованих спеціалістів-юристів, постійно зростаючу роль права та юридичної процедури, враховуючи престиж юридичної роботи та юридичного навчання, можна стверджувати про елітний характер юридичної професії.
3. Конфліктність. Юридична діяльність дуже часто відбувається на стику протилежних інтересів  в умовах протидії або відкритої боротьби: позивач - відповідач, обвинувачений - потерпілий, правопорушник - співробітник правоохоронного органу тощо. Наявність подібних суперечностей у професійній діяльності юристів обумовлено протилежністю індивідуальних потреб та інтересів. Тому у більшості випадків юридична діяльність здійснюється на основі компромісу із суспільством та його представниками.
4. Інтелектуальна привабливість. Всяка кваліфікована роботи вимагає від свого виконавця наявності певного рівня інтелекту (професійних знань, оціночних критеріїв, почуттів, професійного етикету). Однак, щодо роботи юриста, слід сказати, що це в більшості випадків інтелектуальна робота. В ході вирішення юридичної справи юристу доводиться застосовувати загальні вимоги правової норми до конкретної життєвої ситуації шляхом прийняття відповідного рішення. Це передбачає необхідність прогнозування подальшого розвитку подій, моделювання можливих ситуацій, визначення засобів для їх попередження, що свідчить про інтелектуальну напруженість юридичної роботи
5. Колективність праці. Поряд з принципами самостійності, індивідуальної відповідальності, процесуальної незалежності робота юристів багато в чому має колективний характер. Значна кількість рішень приймаються не від імені конкретного виконавця, а від імені органу держави або всієї держави, що вказує на колективність його вироблення, прийняття та забезпечення реалізації..

     З розвитком сучасного суспільства, здійсненням великих перетворень у різноманітних сферах людської діяльності, як соціальній, економічній, політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни у юриспруденції, самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи.

     По-перше, помітно зростає значення і престижність юридичної діяльності, праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця діяльність набуває на різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як одного з найважливіших факторів суспільного прогресу.

     По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини, громадянина, імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство України ставить перед юридичною громадою нові, у певній мірі складні завдання щодо удосконалення форм і методів роботи в цьому напряму.

     По-третє, оновлення економіки, створення нових видів, форм економічної діяльності потребують внесення істотних коректив, новацій, як у зміст правового регулювання економічних відносин, практику використання відповідних форм і методів, так і в існуючий зараз "набір" юридичних спеціальностей, а то і формування нових юридичних спеціальностей, пов'язаних, наприклад, із застосуванням норм комерційного, господарського права тощо.

Розділ 3. Політична культура юриста.

     Політична культура також займає важливе місце в професійній культурі юриста, тому що його діяльність існує у сфері важливих політичних явищ, таких як держава і право (адже держава і право не існують без політики, як не існує політики без держави і права). Що таке політична культура?  Політична культура - це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реальне втілення цих знань і вмінь в життя.

     Що саме повинен знати юрист про політику? Юрист - спеціаліст має знати:

1. Життєво-важливі інтереси існуючих політичних суб’єктів.
2. Які існують політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів.
3. Зміст і призначення політики в сучасний момент.
4. Які можуть бути ідеї для реалізації цих ідей.
5. Характер відносин між об’єктами політики.

     Навички в реалізації цих знань проявляються в:

1. розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;
2. розумінні суті і призначення цих явищ;
3. умінні прогнозувати політичні явища.

     Як перевірити політичні знання і вміння юриста-спеціаліста? Реальне втілення цих знань і вмінь проявляються в тому, що юрист будує свою діяльність, враховуючи слідуючі дані: держава, право, як і інші політичні інститути, існують для того, щоб забезпечити нормальне життя індивіда; загальнолюдські цінності та індивідуальні мають пріоритет перед груповими; виконання юристом громадських обов’язків повинно бути важливішим, ніж його особисті інтереси; ідеологічні погляди юриста не повинні впливати на його професійний обов’язок; вірність ідеї демократичної і правової держави.

 Розділ 4. Етична і естетична культури. 

     Етична культура юриста - знання юристом його моральних прав і обов’язків та використання їх у професійній діяльності.

     Мораль - одна із форм суспільної свідомості людей, соціальний інститут, що виконує функцію регулювання поведінки людей на кожному етапі розвитку людства у всіх сферах їх суспільного життя. Мораль є критерієм оцінки поведінки людей для визначення її точки зору того, що є добро або зло. Естетична культура юриста - це розуміння юристом правил зовнішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на практиці для ефективного, оптимального розв’язання юридичних задач. Вона складається з:

1. Культури мови (вміння вдало висловлювати свої думки усно і на папері).
2. Культури зовнішнього вигляду (справжній юрист має бути одягнений по-діловому, відповідно до професії).
3. Культури організації робочого місця.
4. Культури підготовки юридичних документів (адже наявність хоч однієї помилки може привести до непередбачених обставин).

Висновок

     Отже, всі культури важливі, але правова культура - основа формування професії юриста. Чому? По-перше, як юрист, не маючи правових знань, зможе зрозуміти політику, правильно розтлумачити політичні явища? Нехай юрист буде знати політику, але без правових знань, без розуміння їх, ці знання нічного не варті. По-друге, кому потрібен юрист з етичною і естетичною культурою, якщо він не буде знати законів? Кращим буде юрист нехай не маючий етичних і естетичних знань, але прекрасно знаючий право, ніж юрист охайний, чистий, з високими моральними якостями, але не маючий правових знань. Звичайно, всі культури важливі, але правова культура - це основа його професійної культури.

Відкритий перелік літератури за темою:

1. Бризгалов І.В.  Юридична деонтологія : навч. посіб. /  І.В. Бризгалов. -  К. : Знання, 1998. - 126 .
2. Михайленко О.Р. Основи правознавства : навч.посіб. / О.Р. Михайленко. -  К. : Освіта, 1997. - 116 с.
3. Коркунов Н.М.  Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов.- СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. - 430 с.
4. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности / Д.А. Липинский. Ред. Р.Л. Хачатуров. СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 387 с.
5. Шпиталенко Г.А. Основи правознавства: навч. посіб. 3-тє вид. /  Г.А. Шпиталенко, Р.Б. Шпиталенко Р.Б. - К. : Каравела, 2005.- 376 с.
6. Юридичний словний – довідник   упоряд. Ю.С. Шемшученко. - К. : Феміна, 1996.- 696 с.
7. Савченко С. Психологічна підготовка юриста / Сергій Савченко  // Юридична газета.- 2010.- 9 березня.- с. 5,6.
8. Кучеренко Н. Л. Дослідження специфіки професійної правосвідомості майбутніх фахівців – юристів / Н. Л. Кучеренко // Нові технології навчання. - 2009.- Вип. 57. - с. 27-31.
9. Богатир В.  Система контролю за дотриманням норм службової етики. Стан та шляхи удосконалення  / Володимир Богатир  //  Юридична газета. - 2009. -  6 жовтня. - с. 10-11.
10. Зозуляк О.  Деякі проблеми визначення поняття «орган юридичної особи»  / Олег Зозуляк  // Юридична Україна. - 2008. - № 11. - с. 58-61. 

23.09.2010

Бібліотека ХУУП

Інформаційно-бібліографічний відділ