|
День інформації (лекція –
бесіда):
"Духовне життя суспільства.
Суспільна свідомість і культура."
Життя суспільства - складний процес активно-творчої діяльності людей,
яка спрямована на засвоєння та перетворення світу, створення, збереження,
засвоєння культури, у ході чого задовольняються, виробляються і розвиваються
людські потреби. Світ культури - це світ предметів, наповнений ідеальним
змістом та значенням, у яких закодована соціальна інформація, досвід багатьох
поколінь. У світ культури, в якому розгортається життя суспільства, входять
цінності та норми, ідеї та образи, звичаї та традиції. Духовне просякає усі
сфери суспільного життя - економічну, соціальну, політичну, суто духовну. Адже
у будь-якому виді діяльності людина прагне задовольнити не тільки матеріальні,
але й духовні потреби, переслідує ту чи іншу мету, реалізує конкретні плани,
спирається на ціннісно-нормативну інформацію. Цей процес виробництва та
використання закодованої інформації і є духовним життям суспільства.
Духовне життя суспільства
виступає і як самостійна сфера суспільного життя. Розподіл праці та соціальна
диференціація суспільства привели до того, що духовна діяльність відокремилася
в самостійний вид виробництва і стала заняттям окремих спільностей людей. Так
виникла духовна сфера суспільного життя - один з рівнів духовного життя
суспільства, що зв'язаний з спеціалізованим духовним виробництвом, спрямованим
на задоволення переважно духовних потреб, з функціонуванням спеціалізованих соціальних
інститутів, що професійно зайняті створенням, зберіганням та поширенням
духовних цінностей. Отже, духовна сфера - це духовне життя людей, яке
цілеспрямовано організується суспільством. Духовна сфера має певну структуру та включає
такі компоненти: духовне виробництво, потреби, споживання, цінності, суб'єкти
духовного життя і соціальні інститути, що забезпечують його протікання.
Специфіка духовного виробництва
розглядається виявленням особливостей усіх компонентів - не тільки результатів,
але й мети, засобів самого процесу проходження виробництва. Знаряддями
духовного виробництва виступають певні розумові форми, і тільки як додаткові
засоби - відповідні матеріальні предмети. Особливо специфічний сам процес
проходження виробництва. Так, у матеріальному виробництві предмет
використовується з боку його речовинної форми: чи поглинається, чи додається до
чогось, тобто зникає як самостійний. У процесі ж духовного виробництва та
споживання триває інформаційне використання предмета безвідносно до його матеріальної
форми, тим самим не зникає, а навіть збільшується в обсязі.
Суспільство
- надбіологічна форма організації спільного життя людей, тому і потребує
надбіологічних форм його регулювання. Саме у якості таких форм виступають моральні
принципи, норми, цінності. Їх виникнення обумовлено природними потребами
спільного життя людей, а самі норми, цінності мають суспільно-історичний
характер. Моральні цінності виступають також у формі певних ідеалів, законів,
що передбачають світу досконалість. З розвитком людства розвиваються і потреби
людини. Людина постійно спрямовує потреби у майбутнє, прагне перетворити світ,
удосконалити його. І в такому прагненні людина потребує конкретних орієнтирів,
певних критеріїв для розрізнення і розпізнання Добра і Зла. Категорії Добра і
Зла - найважливіші моральні категорії, що завжди висловлюють у формі моральних
оцінок та наказів практичні завдання соціальних суб'єктів у сучасному та на
майбутнє, формують, з одного боку, вимоги збереження того, що вже досягнуто у ході
розвитку культури, та, з іншого - виражають незадоволення тим, що існує, та
мету дальшого розвитку.
Духовні
цінності - ще один необхідний компонент духовної сфери. Поняття цінності
виражає людське соціальне та культурне значення певних предметів, процесів,
явищ дійсності. Цінності не об'єктивні і не суб'єктивні, належать суб'єкту,
створюються ним, але у відповідь на властиві людині об'єктивні потреби,
матеріальні та духовні, з урахуванням об'єктивних властивостей самих предметів,
їх здатності задовольняти відповідні людські вимоги. Засоби та критерії, на
підставі яких здійснюються процедури оцінювання певних об'єктів, закріплюються
у суспільній свідомості та культурі як оціночні цінності (настанови та оцінки,
імперативи та заборони, мета та проекти, що втілені у сукупності норм,
принципів та ідеалів). Цінності виробляються людиною у відповідь на її потреби,
мають конкретно-історичний характер. Але людині властиві і родові потреби. Тому
відносність, мінливість цінностей не абсолютна, а має і певну сталість. У ході
культурно-історичного життя виробляються такі цінності, які потім входять у
систему загальнолюдських цінностей, хоча їх конкретний зміст змінюється з ходою
історії. Цінності - певний зміст, людське значення предметів навколишнього
світу. Одночасно, цінність - ідея та вимога, що звернені до дійсності, закони,
які диктують її досконалість.
Духовні цінності мають ще одну
особливість: не завжди належать до світу сущого, є копією та втіленням насущних
потреб. Духовні цінності можуть випереджувати дійсність у своєму розвитку і
навіть суперечити їй. Світ духовних цінностей має багато вимірів та є невичерпаним.
При розгляді особливостей духовних цінностей можна виявити суперечність не
тільки між цінностями належного і станом реального світу, але й між цінностями
офіційно визнаними та реально діючими, тобто суперечність у самому світі
цінностей. Але для більшості людей ці цінності стали проявом ідеології і
реально не впливають на мотиви людської поведінки. Безсвідомі цінності, що
служать безпосередніми мотивами людської поведінки, - це цінності, що народжені
соціальною системою індустріального суспільства, тобто власність споживання,
суспільне положення, розваги, сильні відчуття та інші. Розбіжність між
усвідомленими та неефективними цінностями, з одного боку, та неусвідомленими і
впливовими, - з іншого, спустошує особу. Подолання у собі ненажерливості, любов
до ближнього, пошук істини на відміну від некритичного знання фактів - ось
мета, спільна для усіх гуманістичних філософських та релігійних систем Сходу і
Заходу. Ці цінності - надбання тисячолітньої історії розвитку людства. Отже,
правомірно розглядати універсальну систему цінностей Істини, Добра, Краси не як
божественну, а як справжню людську, гуманістичну, таку, яка вистраждана людиною
у суспільному розвитку, виникла природним шляхом і зберігає певну
фундаментальну усталеність і, водночас, постійно наповнюється
конкретно-історичним змістом.
Відкритий перегляд літератури за
темою:
1. Волков В.Ю. Людина і світ / В.Ю. Волков . – К .
: Феміна , 1995 . – 176 с.
2. Гудінг
Д., Леннокс Дж. Людина та її світогляд:
Для чого ми живемо, і яке наше місце у світі. Т. 1. / Д.
Гудінг, Дж. Леннокс . – Київ : УБТ
, 2007 . – 416 с.
3. Кремень
В.Г., Ільїн В.В. Філософія: мислителі,
ідеї, концепції : Підручник / В.Г. Кремень, В.В. Ільїн . - М .
: Книга , 2005 . - 528 с.
4. Бордун
Н.І. Антропологічні та соціокультурні аспекти захисту прав людини / Н.І. Бордун // Публічне право . – 2012 . - № 2 . – с.
310 – 316
5. Богданова Н.Г. Ціннісно-орієнтаційний контекст життєтворчості особистості / Н.Г.
Богданова // Мультиверсум. Філософський альманах . – 2011
. – Вип. 6 . – с. 24 – 31
6. Григор'єв В.Й. Національна
свідомість і вітчизняний спосіб життя: технологія пере -форматування / В.Й.
Григор'єв // Мультиверсум. Філософський альманах . – 2011 . - Вип. 1. - с. 44
– 45
7. Тимошенко В. Визначальні фактори правової свідомості / В.
Тимошенко // Право України . – 2008
. - № 6 . – с. 47 – 50
8. Горак
А., Фінін Г. Громадське суспільство як
інтегратор особистісних начал / А. Горак, Г. Фінін // Філософська думка . – 2008 . - № 3 . – с. 62 – 73
9. Йосипенко
С. Філософські ідеї в духовній
культурі / С. Йосипенко // Філософська думка . – 2006 . - № 5 . – с. 54 - 67
15 жовтня 2012
Бібліотека ХУУП
Інформаційно – бібліографічний відділ
|
