День інформації:  «Правова соціологія як складова правознавства» 

День інформації (Лекція – бесіда)

На Міжнародному соціологічному конгресі у 1962 р. соціологію права було офіційно визнано галуззю наукового знання. У наш час вітчизняна соціологія проходить стадію формування, а питання про її природу, об’єкт, предмет серед інших суспільних наук залишається дискусійним.

Серед соціологів домінує погляд, що соціологія права - це соціологічна дисципліна. Деякі автори з числа юристів трактують соціологію права як юридичну науку і як різновид загальної теорії права, а інші відносять першу до загальної теорії права, а другу - розглядають як самостійний напрям досліджень у межах правознавства в цілому. Найбільш точна точка зору, що соціологія права – це міждисциплінарна галузь наукового знання, яка поєднує в собі пізнавальні ресурси юриспруденції як системи наук про право та державу і загальної соціології, як науки про загальні принципи відтворення, функціонування і зміни соціальних взаємодій.

Об’єктивною підставою для виокремлення такої галузі знань як правова соціологія служить те, що право - це важливий не тільки політичний та юридичний, але й соціальний інститут, якому належить найважливіша роль у соціальному контролі та регулюванні. Право - відносно самостійне суспільне явище, і в цьому розумінні воно є предметом юридичної науки. Але право також складова суспільства, і в цьому розумінні воно є предметом правової соціології. Проте, якщо для правової науки головну роль відіграє вивчення відповідної галузі права, яка втілена у систему законодавства, то для соціології права головне полягає у вивченні закономірностей у діяльності осіб: а) які приймають закони; б) які застосовують закони; в) на поведінку яких впливають норми права. Отже, об’єктом правової соціології є соціально-правові відносини.

Предметом соціології права є закономірності в суспільних відносинах, за яких формуються правові норми і акти, закономірності соціальної зумовленості права, а також  впливу права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин.

Завданнями правової соціології є дослідження права як важливого елемента соціальної системи, його взаємодії з іншими соціальними структурами, тобто з’ясування того, як з одного боку в суспільстві виникає і визріває соціальна потреба у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин, і як у процесі такого регулювання відбиваються особистісні, групові і суспільні інтереси, а з іншого - як здійснюються соціальні функції права, яким чином і наскільки ефективно під впливом права у суспільстві відбуваються ті чи інші соціальні зміни. Отже, правову соціологію можна визначити як науку про загальні та специфічні соціальні властивості, закономірності і механізми взаємодії суспільства як соціальної системи і права як його підсистеми, як засобу соціального регулювання.

Правова соціологія тісно пов’язана з теорією права і, як вже зазначалось, побутує думка, що вона є частиною теорії права. Проте в кожної з них є свої особливості: теорія права вивчає все, що пов’язане з правовими нормами, тоді як соціологія права - тільки соціальні чинники, які породжують ці норми, їх соціальний ефект. Теорія права робить акцент на внутрішні особливості об’єкта, а соціологія – на зовнішні. Взаємодіє вона також з філософією права. Відрізняються вони предметом дослідження, оскільки філософія вивчає закономірності виникнення, функціонування та розвитку явищ, що позначаються терміном „право”, тоді як правова соціологія - функціонування права у соціальному середовищі: соціальну зумовленість, соціальні функції, вплив права на поведінку людей. Пов’язана також правова соціологія з історією права, демографією, соціальною педагогікою, психологією, статистикою, політологією.

Соціологія права неоднорідна і має досить складну внутрішню структуру, пов’язану насамперед з системою самого права. Говориться про соціологію конституційного, кримінального, цивільного, сімейного, адміністративного та іншого права.

Соціологічний підхід до дослідження права передбачає вивчення юридичних явищ у трьох основних напрямках: 1) охоплює вивчення тих особливостей соціально-економічних умов життя, що потребують юридичного регулювання; 2) охоплює дослідження соціального, соціально-психологічного і юридичного механізмів дії правової норми, що передбачає визначення відповідних чинників, які впливають на виконання юридичних норм; 3) включає вивчення ефективності правових норм, в процесі якого виявляється достатність або недостатність юридичних засобів, обраних для досягнення поставлених цілей правового регулювання.

Звертаючись до внутрішньої структури правової соціології як системи знання, можна виділити в ній такі розділи: 1) загальні теоретичні і методологічні питання; 2) спеціальні проблеми і конкретні соціально-правові дослідження; 3) методика і техніка соціально-правових досліджень.

У ряді загальних проблем важливе місце посідають такі, як соціальні джерела права, соціальна система і соціальний механізм функціонування правових інститутів, система соціальних функцій права, правові проблеми соціального планування, взаємодія права і громадської думки, престиж права та юридичних професій.

Що стосується спеціальних проблем, то можна визначити такі, соціогендерний аспект у соціології права, соціологічні проблеми нормотворчості та діяльності щодо застосування права, соціологічний підхід щодо дослідження судової діяльності, інститутів і норм кримінального права тощо.

Методика і техніка соціально-правових досліджень - це вибір оптимальних підходів, методів та прийомів соціально-правового дослідження конкретних спеціальних проблем або їх частин, що дозволяють отримати об’єктивні знання.

Правова соціологія як самостійна галузь знань реалізує всі властиві науці функції (світоглядну, методологічну, комунікативну, прогностичну, інформаційну, тощо), сукупність яких утворює дві групи: 1) теоретико-пізнавальна функція. Реалізується в обґрунтуванні причинно-наслідкових зв’язків взаємодії права та соціуму, у критичному оцінюванні чинних норм права, у з’ясуванні особливостей права, які заважають його ефективній реалізації; 2) практична функція. Стрижнем її є прогнозування правової ситуації в країні, вивчення громадської думки щодо певного правового акта, рівня правової культури громадян та вироблення засобів його підвищення. Містить елементи прогнозування, критики, оцінки, опису.

Взагалі, правова соціологія вивчає право насамперед для того, щоб давати рекомендації, які сприятимуть раціональному та ефективному формуванню соціальної дійсності. Вивчаючи громадську думку про право, ставлення до нього різних верств населення, причини недостатньої ефективності деяких правових норм, правова соціологія прагне насамперед скласти уявлення про фактичні мотиви, які управляють поведінкою населення в цілому, а також про мотиви поведінки різних соціальних верств. Ці знання дають можливість виявити той внутрішній рушій, на який може розраховувати законодавець або особа, яка впливає на суспільство.

Особливого значення для ефективного функціонування права в суспільстві як соціального регулятора правова соціологія набуває у зв’язку з виконанням критичної функції. Оскільки будь-яка наука ризикує опинитися в полоні того різновиду інтелектуального самомилування, яке справедливо називають догматизмом. Правова наука надзвичайно наражається на ризик, бо, оперуючи обов’язковими для всіх правовими формулами і рішеннями, вона схильна ідентифікувати себе з владою.

Як підсумок можна сказати, що правова соціологія не тільки виконує важливі загальнонаукові функції у межах юриспруденції, але і робить свій внесок у вирішення кардинальних завдань сучасної соціально-правової практики, які пов’язані з науковим забезпеченням реформ, що проводяться у країні, досягненням громадської злагоди, попередженням і своєчасним розв’язанням соціальних конфліктів, створенням умов для стійкого правопорядку, реалізацією прав і свобод особистості, затвердженням у країні громадянського суспільства і правової держави.

Відкритий перегляд літератури за темою: 

1) Гречин А.С.   Социология правового сознания  :  Учебное пособие для вузов  /  А.С. Гречин .  -  М. :  ЮНИТИ – ДАНА ,  2001 . -  256 с.

2) Дворецька Г.В.  Соціологія  :  Навч. посібник  /  Г.В. Дворецька .  -  К . :  КНЕУ , 1999 .  -  340 с.

3) Сірий Є.В.  Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії : Навч. посіб .  – Вид. 2 – ге.  /  Є.В.Сірий .  –  Київ :  Атака ,  2007 . -  480 с.

4) Кравченко В.В., Савчук О.П. Правознавство : Навч. посіб. /  В.В.Кравченко, О.П. Савчук . -  Київ : Атака ,  2005 .  -  560 с.

5) Основи правознавства :  Навч. посіб.  За ред. В.В. Комарова .  –  Харків  :  Нац. юид. акад.   України ,  2006 .  – 312 с.

6) Рабінович П. Соціально-природна правова система суспільства (спроба загальної характеристики)  /  П. Рабінович //  Право України .  –  2012 .  - № 1-2 .  –  с. 64 – 76

7) Павко А.  Право як соціокультурний феномен  /  А. Павко //  Віче .  –  2011 .  - № 13 .  –  с. 20 – 23

8) Петришин О.  Проблеми соціалізації правової науки  /  О. Петришин //  Право України . – 2010 .  -  № 4 . –  с. 133 – 142

9) Тихомиров О.Д.  Гносеологічне значення поняття соціальної ситуації для порівняльного правознавства  /  О.Д. Тихомиров  //  Наукові записки .  –  2005 .  -  Том 38 .  –  с. 66 – 69

10) Тесленко М. Право як інструмент соціальної справедливості  /  М. Тесленко  //  Право України .  –  2004 .  - № 7 .  –  с. 40 - 42

3. 04. 2012

Бібліотека ХУУП 

Інформаційно – бібліографічний  відділ